речення зі словом вплив

Речення (2) показу, що неперехдне дслово comeþ граматикалзуться, почасти втрачаючи сво лексичне значення. Дя, виражена цим дсловом, вдбуваться одночасно з дю, вираженою дприкментиком тепершнього часу turnynge ageen, причому увага фокусуться саме на останнй. Втрата (повна або часткова) головним словом лексичного значення приводить до функцонально трансформац, тому дслово comeþ, перетворюючись на допомжний елемент (auxiliary), пдсилються (у нашому випадку) дприкментиком turnynge ageen. Зставлення двох речень показу, що у реченн (1) нфнтивне речення з COMP for у функц ад’юнкта мети forte isi and frend and fend дозволя головному дслову cumþ повнстю реалзувати сво лексичне значення, а отже мати "нульову" комплементацю. Таким чином, сам нфнтивний ад’юнкт мети forte isi and frend adn fend аналзуватиметься як пдрядне речення (CP). У приклад (2) дприкментик тепершнього часу turnynge ageen

(2) If þow takest þe sones of Amon into my handis who go euere first were gon out fro þe gatys of my hous & agen comeþ to me turnynge ageen wiþ pece fro sones of Amon (Wycl.B., J. 11.31) - "Якщо ти ввряш в мо руки амонтян, як першими вийшли з ворт мого будинку,  знову приходиш до мене, повертаючись з миром вд амонтян."

¶нфнтивна дя перебува у темпоральнй постпозиц щодо д, вираженою головним дсловом, тобто не  одночасною з нею, отже визначаться як потенцйна, гпотетична, можлива. Е.Траугот вказу на оформлення пдрядного речення в умовному способ в першому випадку та дйсному – в другому [212: 98]. Фнальна позиця нфнтивного речення (1) forte is and frend and fend слугу одним з критерв дентифкац його адвербального статусу. Таким чином ми встановлюмо, що cumþ функцону як дслово з повним лексичним наповненням (fully lexical verb), а тому дя, виражена цим дсловом,  темпорально незалежною вд д в пдрядному реченн. У середньоанглйськй мов, як  в сучаснй англйськй, знаходимо численн приклади вживання неперехдних дслв руху у поднанн з дприкментиком тепершнього часу (Participle I), який викону предикативне навантаження, тобто функцону як частина складеного дслвного присудка. Пор. приклад (2):

Аргументне оточення головного дслова cumþ визначаться як одночленне, оскльки до його складу входить лише один аргумент – суб’кт дслвно д NP hlaford, який викону семантичну роль агента. Неперехдне дслово cumþ не манфесту сво субкатегоризацйн можливост у будь-який спосб, оскльки не прийма комплементв,  тому дистрибуця цього дслова не матиме чткого формального вираження (пор. з дистрибутцю перехдних дслв, що субкатегоризують один/два об’кти д). Як указу О.Фшер, пдрядн нфнтивн речення семантично повинн виражати певну фзичну, обов’язково конкретну дю, яку можна спостергати. [125: 191-193]. Речення (1) люстру це положення, оскльки мстить нфнтивний ад’юнкт мети forte isi and frend and fend , що виража конкретну, фзичну дю, яка об’дну усх учасникв ситуац з вдповдними семантичними ролями.

(1) …þat se hlaford þe mucele deie cumþ forte isi and frend and fend…(OE Hom., 159-160; SEE I: 6) - “… що Господь в Судний день прийде побачити  друга  ворога”.

У приклад (1) функцонування неперехдного дслова cumþ, якому притаманна “нульова” комплементаця, супроводжуться реалзацю ад’юнкта мети, вираженого нфнтивним реченням з COMP for:

Ад’юнкти, як вдомо, не пдлягають будь-яким структурним обмеженням з боку головного дслова, а тому вони можуть реалзувати статус як облгаторних, так  факультативних структурних компонентв речення. З точки зору семантично нтерпретац вдношень мж головним дсловом та нфнтивним ад’юнктом мети останнй ма статус облгаторного реченнвого конституента, який змстовно наповню речення та сприя його структурнй завершеност. Результати проведеного дослдження пдтверджують це припущення. Цкаво, що у всх зафксованих реченнях з головним неперехдним дсловом руху/спокою тльки суб’кт д цього дслова контролю синтаксичну поведнку мплцитного суб’кта нфнтивно д, а тому визначаться як контролюючий (Subject-Control). Натомсть у складнопдрядних реченнях з головним двоперехдним дсловом можна спостергати експлкацю як контролюючого суб’кта, так  контролюючого об’кта д (Object-Control).

Наведений список включа дслова руху/спокою, як зафксован нами як найчастотнше вживан в середньоанглйських текстах у функц керуючих дслв  як, не приймаючи комплементв, вимагають нфнтивних ад’юнктв мети для структурного та нформативного завершення речення: wenten (doun/out) “ти (спускатися/виходити)”, gangen “ти”, eoden “ти”, comen “ти, приходити”, rizen, stegen up “вставати, пднматися з мсця”, passe “проходити повз”, turne ageen “ти в зворотньому напрямку”, hege “наближатися”, fare “ти, рухатись”, hye “поспшати”, folewe “йти за кимось/чимось”, speren “поспшати”, liggen “лежати”, sitten “сидти”, standyn “стояти”.

Серед значного корпусу речень середньоанглйських текств як пвнчних, так  пвденних далектв, як мстять у свой структур нфнтивне речення, оформлене COMP for, у функц адвербального ад’юнкта (520 випадкв вживання в текстах пвнчних ареалв та 125 – в пвденних вдповдно), найбльшу питому вагу мають т, в яких головне неперехдне дслово прийма нфнтивний ад’юнкт мети для завершення структурно та семантично органзац складного речення (460 прикладв в пвнчних пам’ятках та 98 – в пвденних). Традицйна граматика [215] розгляда дв основн групи середньоанглйських неперехдних дслв у функц керуючих елементв речення, як найчастше вдкривали позицю для нфнтивних ад’юнктв мети як адвербальних комплементв [140]. Це – дслова руху (motion) та спокою (rest), серед яких кльксть дслв першо семантично групи, тобто руху, становить 82% (148 прикладв) порвняно з загальною клькстю (164 приклади) згаданих вище нперехдних дслв.

У запис “Англосаксонськй хронки” за 1127 р. зафксовано диний для ранньосередньоанглйського пероду приклад нфнтива з прийменником for to: Se kyng hit dide for to hauen sibbe… Уживання for to замсть to в позиц перед нфнтивом мети пояснються тим, що вказвна семантика to дещо послабилася  for, моврно,  пдсилювало.

У давньоанглйськй мов нфнтивн речення з значенням мети виражали мету д, яка вдбувалася в головному реченн. Субординаторами слугували сполучники þæt, þætte (that), swa…þæt (so…that), to þæs…þæt (so as…that), þy læs (lest). Для цього пероду розвитку англйсько мови характерне вживання умовного способу в пдрядних нфнтивних мети (в 92-96% випадкв), який слугував не лише маркером синтаксично субординац, а й носм оптативност (бажано д): …ðonne is min willa ðæt ðissa gewrita sien twa gelice “Than it is my will that these two documents should be alike”. Давньо-  середньоанглйськй мов властива контамнаця значень пдрядних речень, зокрема мети та результату, розмежування яких вдбуваться шляхом оформлення першого в суб’юнктив [див.: [199: 271]. Для нфнтивних пдрядних речень такий критерй виявляться нерелевантним.

Явище функцонування неперехдних дслв як перехдних можна, на наш погляд, краще зрозумти у процес х дослдження в сторичному аспект. У давньоанглйськй мов ус дслова розподлялися на три групи за принципом перехдност/неперехдност: 1) перехдн, як приймали додаток у знахдному вдмнку; 2) неперехдн – безоб’ктн, що не приймали жодного додатку та об’ктн, як приймали прийменниковий додаток або безприйменниковий у родовому або давальному вдмнках; 3) двозначн, тобто перехдн в одному з свох значень, неперехдн – в ншому. В середньоанглйський перод дистрибуця дслова за ознакою перехдност/ неперехдност зазна змн в контекст загально перебудови граматично пдсистеми англйсько мови.. Зрушення у морфолог дслова, нвелювання вдмнкових флексй, нейтралзаця насамперед давального та знахдного вдмнкв вдбилися в систем дслвного керування. ґднсть граматично ознаки перехдност частково порушуться,  на перший план виступа лексичне значення дслова [32: 83-84;177: 429].

Комплексний аналз функцонування нфнтивного речення, оформленого COMP for, як ад’юнкта мети включа, насамперед, неперехдн дслова, оскльки вони найчастше вдкривають позицю для ад’юнктв з статусом реченнвих аргументв (sentential arguments). Неперехдн дслова не приймають жодного комплемента. У сучаснй англйськй мов розрзняють [117: 1169] три типи неперехдних дслв: 1) власне неперехдн (не приймають жодного типу додатка): appear,come, die, digress, fall, go, happen, lie, rise, wait; 2) неперехдн дслова, як можуть уживатися як перехдн, не впливаючи при цьому на зв’язок пдмета з присудком. Це дслова з так званим “прозорим об’ктом”: He smokes ( a pipe): approach, drink, drive, enter, help, leave, pass, play, win, write; 3) дслова, що вживаються як перехдн, змнюючи при цьому семантичний зв’язок мж суб’ктом та дсловом: неперехдне вживання припуска експлкацю суб’кта у рол афективного учасника (affected participant), перехдне – суб’кта у рол агента: The door opened slowly. Mary opened t he door; наприклад: begin, change, close, drop, increase, move, turn, unite, walk, work.

У давньоанглйськй мов змнюваний нфнтив з формантом to виконував функцю адвербального ад’юнкта (або модифкатора) мети: …hie comon þæt land to sceawianne “…вони прийшли, щоб дослдити цю землю”, тод як незмнюваний нфнтив виступав у функц ад’юнкта (або модифкатора) як з значенням мети, так  способу д: …he com ridan “вн прибув верхи” [199: 285]. У цей перод нфнтив мг займати позицю в центр звороту, що виражав змст пдрядного речення з значенням мети. У ранньосередньоанглйський перод уживання вддслвного мен в рол обставини поступово розширються, перш за все в пам’ятках пвнчних далектв, оскльки тут вддслвне м’я було бльш уживаним, нж на пвдн Англ. Звороти з нфнтивом функцонують з новими для нього значеннями наслдку, умови, поступки, причини, способу д , таким чином, хнй змст дорвню змстов пдрядних речень. Infinitivus finalis залишився найбльш уживаним для вираження значення мети [92:125]. Вважаться, що обставина мети назива певну бажану подю, яка очкуться внаслдок активно свдомо дяльност. Тобто мета – це подя, яка реально не вдбуваться, але пов’язана з попередньою подю, що вже вдбулася, а також з свдомстю. Отже суб’кт ц дяльност завжди  стотою, здатною цю дяльнсть реалзувати [79: 9].

Поява нових формотворчих ознак на синтаксичному рвн, наприклад, введення пдрядних речень з певним змстом, була у бльшост випадкв зумовлена непрямим впливом мовно ситуац, яка склалася в постнорманський перод. У середньоанглйськй мов найбльш перетворення структурного та смислового порядку вдбувалися у тих випадках, коли обставина виражалася будь-яким вддслвним менем. Це м’я могло мати при соб синтаксично залежн вд нього слова, утворюючи тим самим цлий зворот, який мав адвербальне значення  в якому це вддслвне м’я слугувало смисловим  граматичним центром звороту [92: 156]. Прикладом функцонування такого звороту можна вважати конструкцю for to Vinf , яка, крм основного значення мети, виражала ще клька адвербальних значень та вживалася у давнх текстах як абсолютний синонм прийменникового нфнтива з to [177: 514; 184: 113; 215: 967].

3.1. Функцонування нфнтивних речень з прийменником for як адвербальних ад’юнктв мети в складнопдрядних реченнях з головними неперехдними дсловами руху

Диссертация. ¶нфнтивна конструкця з прийменником for у середньоанглйськй мов: семантика та функцонування

Бесплатный учебный портал 31F.RU предлагает вам бесплатно скачать диссертации, дипломные работы, авторефераты, курсовые работы, лабораторные работы, учебные пособия и другой учебный материал.

Загрузка. Пожалуйста, подождите...

Страница 16. Диссертация. ¶нфнтивна конструкця з прийменником for у середньоанглйськй мов: семантика та функцонування » Диссертация, автореферат, дипломная и курсовая работа. Где скачать беслатно - 31F.RU - только уникальные учебные материалы